Анотація: В сучасних умовах змін позицій країн на світовому ринку та їх структури товарообігу, поглиблення міжнародного поділу праці, посилення міжнародної конкуренції, ускладнення зовнішньоторговельної діяльності та порушення глобальних ланцюгів поставок внаслідок пандемії COVID-19, що зумовлено обмеженням роботи морських портів, залізничних вокзалів та аеропортів, спричиняють трансформації торговельної політики країн та актуалізують прагнення держав вдаватися до обмежувальних заходів з метою стабілізації національних економік та переорієнтації національних ресурсів на внутрішній ринок. Такі процеси, безперечно, зумовлюють асиметрію міжнародних торговельних процесів та зміни в парадигмі міжнародних економічних відносин. Питання трансформації торговельної політики країн, що спричиняє зміну багатосторонньої торговельної системи та динамізацію міжнародних торговельних суперечок вивчали зарубіжні вчені Балдвін Р., Мірудот С., Боун С., Робертс А., Каплан Р., Чжу М., Джонсон М., Перкінс Дж., Мансфілд Е., Поллінс Б., Лонглі Р., Позен А. та інші. Серед вітчизняних вчених, чиї праці присвячені зазначеній тематиці, можна виокремити Циганкову Т., Лук’яненка Д., Гордєєву Т., Столярчук Я., Резнікову Н., Панченко В. та інших. У статті аналізовано як карантинні заходи у відповідь на пандемію COVID-19 змусили уряди країн вдаватися до змін своєї національної торговельної політики для захисту торговельних інтересів та запобіганню розповсюдження пандемії COVID-19 на своїй території. Метою статті є проведення причинно-наслідкового аналізу трансформацій торговельної політики більшості країн-членів Світової організації торгівлі в умовах посилення політики протекціонізму, що спричиняє виникнення міжнародних торговельних суперечок; систематизація інструментів захисту національного виробника України. В процесі дослідження виявлено витоки прямого та прихованого протекціонізму серед наявних змін торговельної політики країн як чинника негативного впливу на міжнародні економічні відносини; зазначені переваги та недоліки виявленого протекціонізму та його методи. Визначено суб’єкти міжнародних економічних відносин, котрі запровадили найбільшу кількість торговельних змін, серед яких Бразилія, Аргентина, Колумбія, Сполучені Штати Америки, Кувейт та Європейський Союз. Більшість їх змін стосуються Угоди про технічні бар’єри та Угоди про санітарні та фітосанітарні норми. В об’єктному розрізі зміни торговельної політики країн направлені на захист національних медичних товарів, засобів індивідуального захисту та аграрного сектору. З огляду на безпрецедентний зрив у світовій торгівлі та економіці загалом, порушення міжнародних ланцюгів поставок, наявні зміни торговельної політики більшості країн стимулюють до динамізації торговельних суперечок між ними в наступні роки. Адже визначено, що економічно розвинені країни використовують випереджений протекціонізм аби забезпечити собі домінуючий стан в міжнародних економічних відносинах іпідвищити здатність національної економіки протистояти світовій асиметрії, котра виникла внаслідок COVID-19.