Анотація: Для повноцінного функціонування публічної дипломатії в Україні на державному рівні має бути здійснено її інституційне, правове та функціональне забезпечення. Тобто, має бути запропоновано низку органів державної влади, на який мають бути покладені функції із формування, розвитку та використання публічної дипломатії як методу взаємодії із іноземними суспільствами для реалізації цілей публічної політики.

Діяльність у сфері публічної дипломатії і стратегічних комунікацій для України, є відносно новою, власне її тривалість умовно оцінюється у 8 років. За цей час було ухвалено низку нормативно-правових актів, визначено або створено окремі органи державної влади, на які покладаються відповідні функції з питань публічної дипломатії. Однак, для повноцінного функціонування публічної дипломатії має бути створено чітку систему органів влади з питань публічної дипломатії, яка має відповідати усім ознакам системи.

Окрім того, для забезпечення їх спільної, узгодженої діяльності у напрямку розвитку публічної дипломатії, необхідним є їх об’єднання у певну систему взаємовідносин і взаємодії, що характеризувалась би спільними принципами діяльності, єдиним методологічним та методичним наповненням, а також центром, який би здійснював загальну координацію діяльності всіх суб’єктів публічної дипломатії та синхронізації їх дій у процесі здійснення заходів публічної дипломатії.

Аналіз стану організаційно-функціонального забезпечення публічної дипломатії, посвідчив, що органи державної влади, на які покладаються відповідні функції з питань публічної дипломатії в цілому чи окремими її напрямами (видами) інституційно різні, а створені нові установи для розвитку окремих напрямів публічної дипломатії підпорядковані різним органам влади, що фактично унеможливлює їх спільну діяльність у досягненні визначеної саме стратегічної мети.

Під час розробки моделі інституційного забезпечення публічної дипломатії було взято до уваги не тільки науково обґрунтовані підходи, а й власне українські реалії, а також умови воєнного часу, в яких здійснюється розвиток України. Також вагоме місце має зарубіжний досвід із організаційно-функціонального забезпечення публічної дипломатії зокрема США, а також ЄС і НАТО, із профільні структури яких взаємодіють у цій сфері із окремими українськими органами влади. Адже така взаємодія у сфері публічної дипломатії має важливе значення в аспекті забезпечення спільної діяльності з метою протидії інформаційним інтервенціям держав-агресорів.

Abstract: Для повноцінного функціонування публічної дипломатії в Україні на державному рівні має бути здійснено її інституційне, правове та функціональне забезпечення. Тобто, має бути запропоновано низку органів державної влади, на який мають бути покладені функції із формування, розвитку та використання публічної дипломатії як методу взаємодії із іноземними суспільствами для реалізації цілей публічної політики.

Діяльність у сфері публічної дипломатії і стратегічних комунікацій для України, є відносно новою, власне її тривалість умовно оцінюється у 8 років. За цей час було ухвалено низку нормативно-правових актів, визначено або створено окремі органи державної влади, на які покладаються відповідні функції з питань публічної дипломатії. Однак, для повноцінного функціонування публічної дипломатії має бути створено чітку систему органів влади з питань публічної дипломатії, яка має відповідати усім ознакам системи.

Окрім того, для забезпечення їх спільної, узгодженої діяльності у напрямку розвитку публічної дипломатії, необхідним є їх об’єднання у певну систему взаємовідносин і взаємодії, що характеризувалась би спільними принципами діяльності, єдиним методологічним та методичним наповненням, а також центром, який би здійснював загальну координацію діяльності всіх суб’єктів публічної дипломатії та синхронізації їх дій у процесі здійснення заходів публічної дипломатії.

Аналіз стану організаційно-функціонального забезпечення публічної дипломатії, посвідчив, що органи державної влади, на які покладаються відповідні функції з питань публічної дипломатії в цілому чи окремими її напрямами (видами) інституційно різні, а створені нові установи для розвитку окремих напрямів публічної дипломатії підпорядковані різним органам влади, що фактично унеможливлює їх спільну діяльність у досягненні визначеної саме стратегічної мети.

Під час розробки моделі інституційного забезпечення публічної дипломатії було взято до уваги не тільки науково обґрунтовані підходи, а й власне українські реалії, а також умови воєнного часу, в яких здійснюється розвиток України. Також вагоме місце має зарубіжний досвід із організаційно-функціонального забезпечення публічної дипломатії зокрема США, а також ЄС і НАТО, із профільні структури яких взаємодіють у цій сфері із окремими українськими органами влади. Адже така взаємодія у сфері публічної дипломатії має важливе значення в аспекті забезпечення спільної діяльності з метою протидії інформаційним інтервенціям держав-агресорів.