Анотація: З’ясовано за результатами проведеного дослідження, що у трактуванні поняття «криза» існує величезна кількість визначень, що вже вказує на складність у розумінні досліджуваного питання. Показано, що у літературі синонімом до поняття «криза» досить часто використовують такі терміни, як «небезпека», «непередбачувані обставини», «надзвичайна ситуація», «лихо», що є недостатньо коректним. Здебільшого дослідники характеризують кризу, розглядаючи її виникнення на рівні підприємства, пов’язуючи з впливом на регіон або галузь. Досліджено, що сутність кризи, різноманіття її проявів і характеристик знаходять відображення в класифікаціях кризи. При цьому серед науковців немає єдності поглядів ані щодо видів кризи, ані щодо її типів. Показано, що в питаннях класифікації, найбільш вдалим є поділ кризи на такі види: фінансова, економічна, соціальна, екологічна, корпоративна та репутаційна. Однак ця класифікація не ураховує кризи, що стосується держави, а її ліквідація потребує залучення державних органів. Запропоновано класифікацію видів кризи розширити, доповнюючи її кризою державного управління та кризою політичною. Зауважено, що питанням дослідження видів кризи приділяється недостатньо уваги, а іноді у літературних джерелах ці поняття навіть ототожнюються, що вважаємо недостатньо коректним. Встановлено, що сучасні дослідження поняття «криза державного управління» досить фрагментарні, а існуючі не повною мірою розкривають зміст. Уточнено, з урахуванням цього, що дефініцію категорії «криза державного управління». Показано, що в Україні усталеність терміна «антикризове управління» відбулося з прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Це сприяло розумінню дослідниками антикризового управління здебільшого як інструменту оздоровлення підприємства, що перебуває у процедурі банкрутства. Згодом науковці та практики багатьох країн застосування антикризового управління виключно на рівні підприємства розширили й на інші сфери зокрема й на державне управління. Проаналізовано дослідження у сфері державного управління та визначено, що освітлення можливих антикризових технологій у державному управлінні є дещо поверховим. Здебільшого пропозиції зводяться до застосування системного підходу до управління державою, що характеризується зміною системи державного управління у цілому та кадровими зміни. Підтверджено, що категорію «антикризове державне управління» дослідники розглядають окремо два поняття: «антикризове управління» та «державне управління». Вважаємо це недостатньо коректним. Показано, що наявні визначення не повною мірою розкривають сутність досліджуваної категорії. Уточнено дефініцію категорії «антикризове державне управління».