Анотація: Проблематика реалізації соціальної політики наразі зумовлена і накопиченими проблема нереформованого сектору соціальної сфери і вкрай негативним впливом воєнного стану, що зумовлює збільшення критичної маси осіб, які потребують соціальної допомоги і ефективних рішень, що здатні сприяти реалізації соціальної політики відповідно до поточних викликів за загроз. У даній статі зосереджено увагу на виділенні та структуруванні поточних викликів і загроз реалізації соціальної політики в умовах воєнного стану. Встановлено, що, зважаючи на тривалий характер воєнного стану, соціальна політика наразі перебуває під критичним впливом сформованих до 2022 року проблем, які посилені внаслідок широкомасштабного вторгнення, і структурування поточних викликів і загроз, які є характерними поточному стану реалізації соціальної політики, зважаючи на воєнний стан, є важливою та актуальною темою для дослідження. Адже сьогодні гостро постає питання чіткої фіксації та структуризації поточних викликів і загроз реалізації соціальної політики в умовах воєнного стану. Метою статті встановлено визначення та структуризація поточних викликів і загроз реалізації соціальної сфери в умовах воєнного стану.

У процесі дослідження виявлено, що в умовах сьогодення реалізація соціальної політики має суттєві обмеження та бар’єри. Виділено чотири групи інституційних обмежень, до яких віднесено непослідовність і невідповідність правової бази; бюрократичні перепони; недостатня координація між різними органами державної влади; низький рівень професійної підготовки соціальних працівників. Також виділено три групи перешкод для ефективної реалізації соціальної політики, а саме: економічні, політичні, корупційні. Виділено основні типи загроз, серед яких: фінансові, соціальні, технічні і безпекові, кожна з яких створює цілий спектр викликів. Високий пріоритет для врахування при реалізації соціальної політики мають такі виклики: проблематика дефіциту державного бюджету, залежність від міжнародних донорів, зростання чисельності осіб, які потребують соціального захисту, зниження рівня життя та забезпеченості житлом, подальший хід військових дій та їх інтенсивність, внутрішня нестабільність.

Встановлено, що подальші дослідження мають бути зосереджені на пошуку ефективних інструментів, які дозволять з урахуванням існуючих ризиків і загроз максимально швидко розробити відповідні механізми мінімізації виявлених загроз і викликів для ефективної реалізації соціальної політики.