Анотація: Одним із найважливіших завдань функціонування будь-якої цивілізованої держави є турбота про людей похилого віку. Сукупність окремих форм фінансового забезпечення осіб, які досягли визначеного законодавством пенсійного віку чи втратили свою працездатність за рахунок централізованих страхових або бюджетних коштів, існує давно. Це зумовило створення системи пенсійного страхування, що охоплює всіх громадян. Головною метою функціонування такої системи є запобігання бідності у зв’язку з втратою працездатності з віком.

Реформування вітчизняної пенсійної системи триває вже понад 20 років. Проте воно все ще не забезпечило в Україні втілення трирівневої пенсійної системи. Це вимагає детальнішого вивчення успішного досвіду інших країн у цій сфері. Особливої важливості це набуває з огляду на майбутню повоєнну відбудову нашої країни. Відбудові підлягатимуть усі сфери економіки, цілком вірогідними виглядає усвідомлення кардинально нових шляхів її відбудови, а надто її системи соціального страхування населення.

Сучасні системи пенсійного страхування, що функціонують у різних країнах, не схожі між собою. Вони відрізняються за принципами та організаційними засадами функціонування, охопленням учасників, методами оподаткування, правилами, що регламентують пенсійні внески і виплати. Кожна з пенсійних систем залежить від рівня та стабільності економічного розвитку країни, традицій, досвіду соціального забезпечення, системи мотивації праці, податкового і трудового законодавства.

Стаття присвячена аналізу пенсійних систем у промислово — розвинених країнах світу. Вивчення досвіду таких країн є важливим для України у зв’язку з необхідністю створення ефективної національної пенсійної системи.У статті досліджено сучасні виклики та можливості реформування системи пенсійного страхування в Україні з використанням інноваційних підходів. Окрема увага приділяється аналізу досвіду іноземних країн, що вже здійснили успішні реформи пенсійних систем та впровадили новітні методи управління пенсійними системами. У зв’язку зі стрімким демографічним старінням населення та збільшенням фінансового навантаження на пенсійні фонди, у статті обґрунтовано необхідність переходу на багаторівневу систему пенсійного страхування.У статті також розглядається роль держави у регулюванні та стимулюванні розвитку пенсійного страхування. Запропоновано шляхи адаптації міжнародних моделей до українських реалій з урахуванням економічних, соціальних і політичних чинників.

У результаті аналізу зроблено висновок про необхідність впровадження структурних змін у пенсійній системі України на основі досвіду іноземних країн, із залученням інноваційних підходів для забезпечення стабільності та довготривалої стійкості системи пенсійного страхування.