Анотація: За останні роки нефінансове звітування зазнало стрімкого розвитку, набувши проявів як у міжнародних основах від неурядових організацій, так і через національні або регіональні (європейські) стандарти. Міжнародні стандарти звітності грають важливу роль у забезпеченні ефективності міжнародних ринків капіталу та задоволенні потреб користувачів у порівнянності даних. Стаття аналізує теоретичні засади та положення впровадження стандартів нефінансової звітності в ЄС і на міжнародному рівні, висвітлюючи особливості врахування компонентів сталого розвитку. Обговорюється значення істотності для фінансової і ESG-інформації, а також важливість включення діяльності, продукції, послуг та ризиків, що виходять за межі компанії, для забезпечення ланцюжків створення вартості. Звертається увага на різні рівні представлення нефінансової інформації, визначаються види розкриття та вирішальні принципи сталого звітування з акцентом на суттєву інформацію та орієнтацію на зацікавлені сторони. Для більшості стандартів та основ потрібні ключові елементи звітності, такі як політика, результати, вплив, ризики, цілі та прогрес у досягненні цілей за кожною категорією. Наприклад, загальний стандарт (S1) РМСС надає компаніям основу для звітування на всі відповідні теми, пов’язані зі сталістю, у сферах управління, стратегії, ризик-менеджменту, а також показників і цілей.. Використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу та синтезу, теоретикоприкладний аналіз джерел, індуктивно-дедуктивний підхід, узагальнення та абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного. Також розглядається внесок бізнесу у глобальну політику сталого розвитку та роль корпоративної соціальної відповідальності. Обґрунтовано, що оцінка суттєвості визначає зміст нефінансових звітів, але постають виклики через відсутність рекомендацій і урахування перспективи зацікавлених сторін. Поточні дослідження стимулюють подальші наукові розробки у галузі НФЗ.