Анотація: Статтю присвячено аспектам інституціоналізації стратегій сталого розвитку. Метою статті виступає аналіз, систематизація та узагальнення наявного теоретико-методичного забезпечення щодо імплементації стратегій сталого розвитку та розробка ефективного механізму інституціоналізації ЦСР. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системного аналізу, порівняльно-аналітичний та структурно-функціональний методи.

Об’єктом дослідження виступають процеси інституціоналізації стратегій сталого розвитку на національному та галузевому рівнях. Предмет дослідження - механізми, принципи та інституційні елементи реалізації ЦСР у системі державного управління.

У дослідженні проаналізовано проблему інституціоналізації стратегій сталого розвитку в умовах зростаючих глобальних викликів XXI століття, зокрема виснаження природно-ресурсного потенціалу, соціальної нерівності, змін клімату та деградації екосистем. Визначено, що сучасна модель розвитку вичерпала свій потенціал, а це зумовлює необхідність переходу до нової парадигми, побудованої на принципах сталості, інклюзивності, системності та міжпоколінної відповідальності. У цьому контексті визначено ключову роль інституціонального забезпечення у процесі імплементації ЦСР. Узагальнено підходи до формування відповідних національних механізмів у розвинутих країнах (США, Фінляндія, Швеція, Польща), зосереджуючи увагу на їх координаційних структурах, інтеграції ЦСР у національну політику, системах моніторингу та фінансуванні. На основі аналізу міжнародного досвіду запропоновано механізм інституціоналізації ЦСР в Україні, що передбачає створення центрального координаційного органу, розробку національної стратегії сталого розвитку, формування системи моніторингу, забезпечення фінансової стійкості та активне залучення стейкхолдерів. Запропонований механізм ґрунтується на наступних принципах, що формують методологічну основу інституціоналізації: цілісність, узгодженість, системність, інклюзивність, прозорість, підзвітність та фінансова сталість. Практична цінність запропонованого механізму полягає в його здатності слугувати інструментом трансформації національної моделі розвитку у відповідності до глобальних стандартів сталості, адже він дозволить адаптувати ЦСР до специфіки українського контексту, сформує підґрунтя для впровадження політики, заснованої на принципах сталості, забезпечить прозорість та результативність використання міжнародної допомоги та внутрішніх ресурсів та слугуватиме орієнтиром для подальшого реформування системи державного управління в контексті сталого розвитку