Анотація: У статті досліджено трансформацію ринку страхування України в умовах воєнного стану крізь призму соціальної стійкості, цифровізації та макрофінансової стабільності. Показано, що з початком повномасштабної агресії Російської Федерації страховий сектор зазнав суттєвих структурних викликів: скорочення перестрахувальних можливостей, зростання ризиковості активів, обмеження ліквідності та зниження платоспроможного попиту населення. Водночас цифровізація виявилася потужним чинником підтримки ринку — розвиток e-сервісів, дистанційного андерайтингу, електронних виплат і створення єдиного реєстру збитків забезпечили безперервність страхових операцій, підвищили прозорість та довіру клієнтів. Особлива увага приділяється соціальному аспекту функціонування галузі: доступності страхових продуктів для вразливих груп населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, пенсіонерів, людей з інвалідністю та багатодітних родин. Проаналізовано законодавчі ініціативи щодо компенсації за знищене житло (законопроєкт № 11028, програма «HOME»), які розглядаються як механізми мінімізації гуманітарних втрат і прискореного відновлення житлового фонду. Висвітлено проблему нерівного доступу до страхових послуг через фінансові барʼєри, цифровий розрив та нерівномірний розвиток інфраструктури. Обґрунтовано доцільність впровадження гібридних моделей державно-приватного партнерства, субсидування страхових премій і використання цифрових платформ (зокрема «Дія») для інтеграції соціальних і страхових механізмів. Зроблено висновок, що формування інклюзивного, технологічно гнучкого та соціально орієнтованого страхового ринку є необхідною передумовою макрофінансової стабільності та відновлення довіри населення до фінансової системи України в післявоєнний період.