Анотація: У статті досліджено інституційну архітектуру соціальної підтримки та соціально-професійної реінтеграції ветеранів в Україні в умовах трансформації ветеранської політики після повномасштабної війни. Метою статті є визначення інституційних та цифрових інструментів підтримки соціально-професійної реінтеграції ветеранів в Україні, виявлення ключових інституційних бар’єрів реінтеграції та розробка пропозицій щодо вдосконалення інституційної архітектури підтримки ветеранів. Методологічну основу становлять нормативно-правовий аналіз, інституційний підхід, систематизація інструментів підтримки, порівняльноаналітичне узагальнення. Узагальнено чинну нормативну базу, зокрема законодавство про статус ветеранів, соціальні послуги, зайнятість населення, професійну адаптацію, а також стратегічні документи щодо ветеранської політики та повернення з військової служби до цивільного життя. Систематизовано інституційні й цифрові інструменти підтримки ветеранів за функціями: доступ до статусів і гарантій, соціальний супровід, професійне навчання, працевлаштування, підприємництво, інформаційно-консультаційна підтримка. Виявлено ключові бар’єри реінтеграції: фрагментацію сервісів, недостатню міжвідомчу взаємодію, розрив між формальними гарантіями та практичним доступом до них, нерівномірність спроможності громад, цифрову нерівність, стереотипи роботодавців і дефіцит індивідуальних траєкторій професійного переходу. Визначено роль основних суб’єктів (держави, органі місцевого самоврядування, громадських організацій, бізнесу, освітніх інституцій) у забезпеченні соціально-професійної реінтеграції ветеранів. Запропоновано шляхи вдосконалення інституційної архітектури підтримки ветеранів за принципом єдиного маршруту повернення ветерана до цивільного життя. Результати дослідження отримані в рамках реалізації гранту за проєктом Національного фонду досліджень України за темою: «Модель соціальної підтримки та професійної реінтеграції ветеранів» (реєстраційний номер № 2025.07/0433).