Анотація: У статті досліджено трансформацію репутації бізнесу в умовах цивілізаційного зламу, що супроводжується глобальною кризою довіри, цифровою трансформацією економіки та стрімким поширенням технологій штучного інтелекту.

Обґрунтовано, що сучасний репутаційний менеджмент виходить за межі традиційного управління корпоративним іміджем і перетворюється на стратегічний механізм забезпечення доступу до ресурсів, підтримки стейкхолдерів, формування суспільної легітимності та збереження конкурентоспроможності бізнесу в умовах високої турбулентності середовища. Доведено, що сучасна епоха характеризується накладанням кількох хвильових процесів — технологічних, соціально-економічних, політичних, інформаційних та цивілізаційних, які суттєво впливають на формування довіри до бізнесу та суспільних інституцій. Особливу увагу приділено аналізу феномену «ери зламаної довіри», що формується внаслідок інформаційної фрагментації, соціальної поляризації, поширення дезінформації та зміни моделей комунікаційної взаємодії в цифровому середовищі. На основі аналізу звіту Edelman Trust Barometer 2026 та результатів українських соціологічних досліджень визначено особливості сучасної структури суспільної довіри. Встановлено, що бізнес і роботодавці залишаються одними з небагатьох інституцій, які перебувають у зоні суспільної довіри, тоді як загальний рівень міжособистісної та інституційної довіри демонструє тенденцію до зниження. Визначено, що в українських реаліях структура довіри має виражений безпековий характер, а корпоративна репутація дедалі більше залежить від здатності бізнесу підтримувати суспільство в умовах війни, забезпечувати соціальну стабільність та демонструвати практичну відповідальність перед державою і громадянами. Досліджено специфіку формування репутації українського бізнесу в умовах повномасштабної війни та обґрунтовано п’ять ключових вимірів управління корпоративною репутацією: військовий, соціальний, технологічний, креативний та кризовий. Встановлено, що підтримка ЗСУ, допомога ветеранам і внутрішньо переміщеним особам, реалізація соціальних та гуманітарних ініціатив, адаптація до ШІ-трансформацій, використання культурних кодів і національної символіки, а також ефективне управління кризовими комунікаціями стають визначальними чинниками формування репутаційного капіталу компаній. Доведено, що український бізнес формує унікальну модель репутаційного менеджменту, у межах якої комерційні цілі дедалі частіше інтегруються із суспільною місією, підтримкою національної стійкості та відтворенням соціального капіталу. Особливу увагу приділено впливу технологій штучного інтелекту на репутаційні процеси. Визначено, що ШІ створює нові можливості для стратегічного планування, автоматизації комунікацій, виробництва контенту та оцінювання ефективності репутаційних проєктів, однак одночасно формує нові ризики, пов’язані з втратою автентичності бренду, поширенням дезінформації, алгоритмічною інтерпретацією корпоративних наративів і кіберзагрозами. Обґрунтовано, що в умовах інформаційної фрагментації та алгоритмізації комунікацій корпоративна репутація дедалі більше залежить від здатності компаній контролювати власний наратив, підтримувати автентичність бренду, забезпечувати етичність цифрових комунікацій та інтегрувати людську емпатію з технологічними інструментами управління репутацією.