Анотація: Сучасна світова економіка та ринок праці України перебувають у стані глибокої структурної трансформації, де стрімкий технологічний прогрес та наслідки воєнної агресії виступають основними факторами дестабілізації професійної зайнятості. Це зумовлює ситуацію, за якої значна кількість вакансій залишається відкритою через гостру невідповідність навичок шукачів роботи реальним запитам бізнесу, що поглиблює дефіцит кадрів навіть за наявності зареєстрованого безробіття. Наявний кваліфікаційний розрив додатково посилюється через високу інертність класичних освітніх моделей, які часто не встигають за темпами цифрових змін, що призводить до консервації низької продуктивності праці та штучного подовження періоду незайнятості фахівців. Попри широке теоретичне визнання потенціалу цифрових технологій, у сучасному науковому дискурсі залишаються недостатньо висвітленими конкретні алгоритмічні механізми того, як саме гнучкість та мікромодульність освітніх траєкторій в адаптивних онлайн-платформах здатні безпосередньо впливати на швидкість перекваліфікації та пом’якшення професійних дисбалансів. З огляду на це, у статті концептуалізовано та обґрунтовано потенціал адаптивної онлайн-освіти як стратегічного інструменту подолання структурного безробіття. У межах дослідження здійснено порівняльний аналіз традиційних лінійних моделей навчання, зокрема масових відкритих онлайн-курсів, та інтелектуальних систем, що дозволило розробити авторську концепцію випереджальної адаптивності. Доведено, що формування індивідуальних траєкторій мінімальної достатності дозволяє радикально стиснути навчальний цикл через фокусування виключно на дефіцитних компетенціях індивіда та відсікання надлишкового матеріалу. На основі аналізу світових мета-досліджень встановлено, що використання адаптивних підходів забезпечує економію часу на засвоєння знань у межах 25–40 % та активує механізм сигналювання мікрокваліфікацій, що суттєво підвищує ймовірність швидкого працевлаштування навіть для найменш конкурентоспроможних верств населення. За результатами дослідження зроблено висновок, що в умовах цифровізації адаптивна онлайн-освіта трансформується у дієвий макроекономічний регулятор ринку праці, який забезпечує швидке відновлення податкових надходжень, знижує навантаження на державні фонди соціального страхування та запобігає деградації людського капіталу. Запропоновані підходи можуть бути використані при розробці національних стратегій відновлення економіки та програм розвитку цифрової освіти в Україні.