Анотація: Стаття присвячена розвитку теоретичних засад дослідження відносин у системі «цілі комерційної діяльності агротрейдерів — цілі суспільного розвитку» та апробації інструментарію оцінювання впливу державної торговельної політики як на умови діяльності українських агротрейдерів, так і на суспільну ефективність їх функціонування. Проведено аналіз еволюції глобального агротрейдингу, виділено його основні етапи та визначено внесок, притаманний для кожного етапу, у розвиток національної економічної системи. Для оцінки діяльності українських агротрейдерів здійснено порівняння «еталонної», теоретичної моделі участі агротрейдингу у формуванні економічних передумов розвитку національної економіки з фактичними характеристиками експортної діяльності українських експортерів аграрної продукції та моделями організації трейдерського бізнесу на внутрішніх продовольчих ринках України. У статті пропонуються шляхи подолання обмеженості підходу, що вбачає головний механізм впливу структурних зрушень в експорті в зміні частки доданої вартості в ціні кінцевої (експортованої) продукції на агреговану економічну ефективність і темпи зростання ВВП. Враховано як макроекономічні аспекти впливу зрушень в галузевій структурі експорту на економічну ефективність і добробут, так і мікроекономічні моделі розвитку. Стосовно перших (макроекономічних) автор застосує підходи, задані двосекторною моделлю А. Льюїса, з поправкою на те, що продукція сільського господарства (базового сектору) є такою, що торгується, а сам сектор є неоднорідним щодо накопичення знань і людського капіталу; аналогічну, але більш гнучку щодо міжнародної мобільності продукції базового сектору модель Мацуями; а також модель «голландської хвороби», що розкриває вплив розширення сировинної частки експорту на умови торгівлі для виробників експортованої технологічної продукції. Стосовно другої групи методів (мікроекономічні моделі розвитку) основоположними були закон Енгеля; принцип нижчої за одиницю доходної еластичності попиту на продукти харчування; емпірично підтверджений принцип скорочення цінової та доходної еластичності попиту на продукти харчування в міру зростання реальної купівельної спроможності споживача, а також мікроекономічні моделі попиту на ресурси кваліфікованої праці й схильності бізнесу інвестувати в накопичення людського капіталу. За результатами обґрунтовано доцільність оцінювання внеску агротрейдингу в пришвидшення розвитку національної економіки, у першу чергу, за мірою сприятливості умов (технічних, організаційних, інституціональних) для досягнення алокаційної ефективності в міжгалузевій взаємодії аграрного і промислового секторів та переходу й адаптації їх до постіндустріального типу економіки. Така ефективність, у свою чергу, тим вища, чим більшою мірою додаткові доходи й заощадження аграрного сектору стають основою для інвестування в більш технологічні галузі та сприяють позитивним структурним зрушенням в економіці. І саме розрив між наявним ресурсним потенціалом і фінансовою спроможністю українських виробників сільськогосподарської продукції є ознакою наявності недоліків та, відповідно, вагомих резервів для підвищення суспільної ефективності й внеску агротрейдингу у наближення української економіки до траєкторії сталого розвитку.